Бiльш нiж 90-рiчна історія органів праці та соціального захисту України нерозривно пов'язана iз зародженням української державностi. До складу сформованого Українською Центральною Радою нацiонального уряду - Генерального Секретарiату - увiйшло Генеральне секретарство працi, яке з 12 вересня до 2 жовтня 1917 року очолював К.П. Василенко.

У вереснi 1923 року постановою Всеукраїнського ЦВК Управлiння уповноваженого перетворено на самостiйний Наркомат працi УСРР, який проiснував до вересня 1933 року, пiсля чого був лiквiдований. З 1958 року до структури державної виконавчої влади входив Державний комiтет Ради Мiнiстрiв УРСР по нагляду за безпечним веденням робiт у промисловостi i гiрничому нагляду. У 1990 роцi Державний комiтет по працi був перетворений на самостiйне Мiнiстерство працi УРСР.

З листопада 1991 по серпень 1996 року мiнiстром працi працював М.Г.Каскевич.  З метою посилення економiчних реформ та активiзацiї соцiальної полiтики Указом Президента України вiд 25 липня 1997 року було створено Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики України. Воно стало правонаступником функцiй (прав i обов'язкiв) лiквiдованих Мiнiстерства працi та Мiнiстерства соцiального захисту населення України.

Після здобуття Україною незалежності виникли нові пріоритети не лише в політиці, а й у культурі. Репрезентацією держави в цій галузі та її культурним розвитком мало займатися Міністерство культури України, яке й було створено.

26 вересня 1995 року Указом Президента України про утворення Міністерства культури і мистецтв України, Міністерство культури України було перейменоване і були перевизначені завдання та обов’язки.

Згідно Указу Президента України від 20 квітня 2005 року  Міністерство культури і мистецтв України та Державну туристичну адміністрацію України реорганізовано у Міністерство культури і туризму України

Основним завданнями Мінкультури і туризму України є : забезпечення реалізації державної політики у сфері культури і мистецтв, державної політики з питань охорони культурної спадщини, національної музейної політики, підготовка пропозицій щодо основних напрямів державної мовної політики та участь у її реалізації, здійснення відповідно до законодавства державного управління і контролю у сфері охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, музейної та бібліотечної справи, кінематографії, забезпечення реалізації прав громадян на свободу літературної та художньої творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, забезпечення доступності всіх видів культурних послуг та культурної діяльності для кожного громадянина, створення умов для задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України, розвитку міжнародного культурного співробітництва, захист інтересів вітчизняних творчих працівників і творчих спілок, а також закладів, підприємств і організацій, що діють у сфері культури і туризму, створення умов для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури у сфері культури і туризму, організація її матеріально-технічного забезпечення.